Розглянуто підходи до розуміння меліорації ґрунтів з точки зору їх покращення. Висвітлено ефекти мінеральної системи удобрення та застосування ґрунтового мікробіологічного препарату „AZOTER”, з точки зору коригування агнономічно-цінних мікроорганізмів, що дозволяє обґрунтовано застосовувати термін „мікробіологічної меліорації” для малопродуктивних дерново-підзолистих глеюватих ґрунтів.
Питання меліорації ґрунтів у широкому розумінні, що передбачає їх покращення, традиційно розглядається у прикладному аспекті переважно до сільськогосподарської та лісогосподарської діяльності. При цьому, беззаперечними у науковому розумінні сприймаються терміни гідромеліорації, хімічної та фізичної меліорації, у більш вузькому розумінні – агромеліорації і лісомеліорації, біологічної меліорації (фіторемедіація, ревіталізація) та ін.
У відношенні до галузі рослинництва у сільському господарстві усі технологічні підходи, що забезпечують короткострокове, або довготривале підвищення врожайності тих чи інших сільськогосподарських культур, відтворення або підвищення родючості ґрунтів, через призму „покращення”, можна віднести до певного виду меліорації.
Проте, зважаючи на критику наших підходів, щодо правомочності застосування терміну „мікробіологічна меліорація”, який використаний у роботі [1], вважаємо за необхідне висвітлити результати теоретичних та польових досліджень з вивчення впливу мікробіологічних препаратів серії «AZOTER» на біопродуктивність ґрунту при вирощуванні сільськогосподарських культур в умовах Волинської та Рівненської областей.
В понятті агромеліорація переважають підходи визначені фізикою ґрунтів та агрохімією на підставі науково-промислової теорії Лібіха та, переважно, ігнорується складова ґрунтової мікробіології, яка ще у роботах В.В. Докучаєва і П.А. Костичева визначена як рівноправна і навіть превалююча складова формування ґрунту та продуктивності рослин.
Разом з тим, оптимізуючи агрофізичні та агрохімічні показники ґрунту, повноцінне агроекологічне живлення сільськогосподарських культур може забезпечити лише ефективна система „ґрунт-мікроорганізми-рослина” [2].
Не зважаючи на досить високу неоднорідність мікробіологічного пулу в різних ґрунтових відмінах, накопичена база знань ґрунтознавчої науки, зокрема ґрунтової мікробіології, дозволяє стверджувати про присутність певної залежності між типом ґрунту, його використанням та складовими мікробіорізномаїття. Зокрема, Медвєдєв В.В. [3] на підставі аналізу літературних та дослідних даних, стверджує про зміну особливостей функціонування мікробних угрупувань, в залежності від стану та способу використання земель. В той же час, такі зміни не завжди позиціонуються як позитивні та можуть розглядатись у якості деградаційних процесів, що потребує їх коригування агроприйомами з метою збільшення кількості агрономічно-цінних мікроорганізмів, або ж штучно забезпечувати агроценози необхідними бактеріями [2].
Керування мікробіологічними процесами ґрунту в агроекосистемах можливо здійснювати різними способами: внесенням мінеральних та органічних добрив, запровадженням сівозмін, сидеральними компонентами технологій, вапнуванням, гіпсуванням тощо.
Окремим напрямком управління ґрунтовими мікробіологічними процесами агроекосистем є застосування штучно виготовлених мікробіологічних препаратів, що дозволяє збільшити активну біомасу корисної мікробіоти.
Варто зазначити, що при застосуванні агрохімічних та агротехнічних прийомів, як правило, основна увага приділяється створенню сприятливих умов для мікробіоти, що бере участь у колообігу азоту та вуглецю. В той же час, на сьогодні розроблені препарати, що дозволяють інтенсифікувати не лише пули організмів, що відповідають за трансформацію азоту (відповідно і вуглецю), а й фосфор- та калій мобілізуючі [4].