Важливим напрямком у землеробстві сьогодення є використання різного роду біопрепаратів, які дозволяють інтенсифікувати ґрунтові процеси та забезпечити приріст врожайності сільськогосподарських рослин.
Ринкова пропозиція свідчить про інтенсивний розвиток цього напрямку. Зокрема, розроблений достатньо об’ємний ряд продуктів, які забезпечують біологічну азотфіксацію. З найпоширеніших та застосовуваних слід відзначити групу М-технології, Біомаг, Азотер, Ризоторфін, Ризоагрін, Ризоентерін, Флавобактерин, Агрофіл, Азотобактерин, Діазобактерин Діазобактерин, Ризогумін, Діазофіт, Ризобразин, Азотобактерин-БТ та інші [3, 4, 5].
Ефективність бактеріальних препаратів може лімітувати вологість і температура ґрунту, внутрішньоґрунтові режими, інші природні та антропогенні чинники. Тому, їх застосування повинне бути узгодженим з природно-кліматичними, ґрунтовими умовами, а у випадку використання на осушуваних землях – з меліоративною ситуацією.
В той же час, все більшої популярності набувають препарати, які інтенсифікують не лише азотфіксацію, а й мобілізують ґрунтові ресурси, що сприяє покращенню фосфорно-калійного режиму [2]. Зрозуміло, що на відміну від атмосферної фіксації азоту, живлення калієм та фосфором можливе лише за рахунок мобілізації мінеральних форм, що ймовірно в часовому інтервалі може викликати ґрунтове виснаження та втрату потенційної родючості.
Тому, виходячи з вищевикладеного, актуальними залишаються питання розробки науково обґрунтованих підходів до технологій застосування біопрепаратів, досліджень екологічних аспектів їх застосування з урахуванням особливостей трансформації біогенних елементів у ґрунтовій системі, обґрунтування фізіологічно доцільних доз, а також відтворення родючості ґрунтів.