У природі нескінченно велика роль нескінченно малих

Геніальне передбачення Луї Пастера верховенства мікроорганізмів у кругообігу хімічних елементів на Землі («в природі нескінченно велика роль нескінченно малих») отримало до теперішнього часу повне підтвердження.

За сучасними даними, мікроорганізмам належить провідна роль в круговороті не тільки всіх біогенних макро і мікроелементів (Н, О, С, N. Р, S, Fе, Са, Nа, К, Мn, Мg, I, Вг, В, Zn, Аl, Si, Ni, Со, V), але і в трансформації і геохімічної міграції безлічі інших хімічних елементів у біосфері. У в цілому 65-68 елементів Періодичної системи Менделєєва в тій чи іншій мірі піддаються впливу мікроорганізмів, що викликають, за яскравим висловом В.І. Вернадського, «вихор міграції елементів». Такий кругообіг елементів виник ще в ранньому докембрії, задовго до появи вищих організмів (еукаріот) і здійснюється протягом більше 2,5 млрд років тільки прокаріотами. Їх провідна роль в біогеохімічній трансформації елементів на Землі зберігається і понині.

Новий погляд на роль мікроорганізмів в біосфері обумовлений тим, що згідно з отриманими в останнє десятиліття оцінками, екосистеми поверхні землі (грунту) істотно перевершують всі інші геосфери (воду, мул, повітря) за чисельністю мікроорганізмів. З цього випливає, що вони також в істотній мірі впливають і на напруженість і масштаби процесів мікробної трансформації різних хімічних елементів, внаслідок чого зміна властивостей наземних екосистем (грунтів) в таких самих масштабах відображається на стані всієї біосфери. Тим не менш участь мікробного населення суші (грунтів) в глобальному круговороті хімічних елементів до цього часу відносно добре визначено тільки для вуглецю, а їх роль у трансформації інших біогенних елементів, і зокрема азоту, дотепер невідома.

Досягнуті в останні десятиліття помітні успіхи в дослідженні особливостей трансформації азоту в грунтах поки не привели до зміни наявних уявлень про внесок мікроорганізмів суші (грунтів) в кругообіг азоту в масштабах біосфери. У свою чергу, брак таких знань проявляється не тільки в неповноцінності загально біологічної картини світу, але і не дозволяє підійти до вирішення найважливіших практичних проблем сучасної цивілізації, серед яких особливе місце займають стійкість розвитку біосфери і продовольча безпека населення планети.